ГІБРИДНА КОГНІТИВНА СИСТЕМА У ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДИНИ, ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА СЕРЕДОВИЩА

Анотація

У межах дослідження здійснено теоретико-методологічний аналіз передумов і механізмів формування гібридної когнітивної системи, що виникає у результаті взаємодії трьох взаємопов’язаних агентів – людини, штучного інтелекту та соціотехнічного середовища. Людський агент розглядається диференційовано через призму діяльності здобувача вищої освіти, як суб’єкта пізнання та саморозвитку та науково педагогічного працівника, як архітектора освітнього середовища та фасилітатора когнітивних процесів. Обґрунтовано, що поширення генеративного штучного інтелекту трансформує його функціональний статус від інструментального засобу до автономного когнітивного агента, здатного впливати на структуру, динаміку і логіку пізнавальних процесів. Така трансформація зумовлює перегляд традиційних підходів до розуміння природи когніції та механізмів організації навчальної діяльності й актуалізує концептуалізацію гібридної свідомості як емерджентного феномена, що формується в умовах біосоціотехнічної взаємодії. Теоретичним підґрунтям дослідження виступають положення теорії розподіленого навчання та біосоціотехнічної моделі, які інтерпретують мислення як динамічну, мережеву та екологічно вбудовану систему. У цьому контексті сучасні цифрові технології, зокрема генеративний ШІ, розглядаються як когнітивні екстендери, що здатні розширювати межі індивідуального пізнання завдяки підтримці аналітичних, симулятивних і прогностичних процесів. У межах трисуб’єктної дидактики штучний інтелект визначено як повноцінного суб’єкта освітньої взаємодії, який бере участь у формуванні індивідуалізованих траєкторій навчання, адаптивному доборі контенту та когнітивній підтримці здобувача. Особливе місце у структурі гібридної когнітивної системи відведено концепції цифрових двійників, що інтерпретуються як динамічні моделі, здатні відтворювати та прогнозувати стан і поведінку ключових освітніх агентів. Виокремлено три типи цифрових двійників – здобувача освіти, викладача та інфраструктурного середовища університету, - які функціонують у складі єдиного когнітивного контуру. Їх взаємодія забезпечує циклічність інформаційних і аналітичних процесів, що охоплюють сенсорний збір даних, когнітивно-аналітичну обробку, адаптивне формування педагогічних рішень і рефлексивне оновлення когнітивних моделей. Окреслено алгоритмічну структуру когнітивного циклу гібридної системи, яка включає сенсорні, аналітичні, інтеграційні та рефлексивні модулі, що функціонують як узгоджені елементи єдиної соціотехнічної екосистеми. Показано, що у такій системі когнітивні процеси набувають розподіленого, поліцентричного й мережевого характеру, в якому людська інтенційність, алгоритмічна обробка інформації та соціотехнічні контексти постають взаємодоповнюючими детермінантами процесу мислення і навчальної діяльності.